Головна | Реєстрація | Вхід
Неділя, 22.09.2019, 21:13
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Наше віровчення [1]
статті які стосуються того, в що ми віримо
Свідчення [2]
Свідчення як Бог працює в житті людей
Християнська сім'я [1]
Християнське життя [5]
Форма входу
Логін:
Пароль:
Наше опитування
Що б ви хотіли бачити на сайті?
Всього відповідей: 67
Пошук
Друзі сайту
Життя християнської молоді Видеосеминары Й.Раймера Телепрограма "Мир Вам" Християнська Футбольна Ліга
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Наше віровчення

Принципи християнського життя
Шлюб і сім’я
Ми віримо, що шлюб встановлено Богом, шлюб є союзом між чоловіком і жінкою (Бут. 2:18, 24) з метою:
• взаємної допомоги та підтримки (Бут. 2:18; Еккл. 4:9);
• продовження людського роду (Бут. 1:28).
Ми визнаємо, що дошлюбні статеві стосунки є гріхом і Божим словом засуджуються (Євр. 13:4; 12:16;1Сол. 4:3-5). Згідно Божої настанови відроджені віру¬ючі вступають до шлюбу тільки у Господі ( 1Кор. 7:39; 2Кор. 6:14). За Святим Письмом, чоловік може мати одну дружину, а жінка — одного чоловіка (Мт 19:4-6; 1Кор. 6:16; 7:2). У випадку смерті чоловіка чи дружи¬ни слово Боже не забороняє тому, хто залишився, вступати у шлюб (1Кор. 7:39; Рим. 7:2-3).
Шлюбний союз між особами однієї статі є гріхом і заборонений, згідно Святого Письма (Лев. 18:22; Рим. 1:26-28; 1Кор. 6:9-10).
Ми віримо, що Господь наказує не розлучатися тим, хто вступив у шлюб (1Кор. 7:10-13; Мт 19:6; Мр 10:11-12). Слово Боже дозволяє розлучення тільки за провиною розпусти (Мр 5:32; Мт 19:9).
Шлюб є установою Божою та громадською, тому повинен отримати подвійне підтвердження. Перше полягає в освяченні Божим словом і молитвою (Мр 10:6-9; Ін 2:1-2; Кол. 3:17; 1Тим. 4:3-5), а друге — здійснюється за державними законами (1Пет. 2:13).
Ми визнаємо, що діти в сім’ї є дорогоцінним даром Божим (Пс. 126:3-5).
Батьки несуть відповідальність за виховання своїх дітей перед Богом та суспільством (Мт 18:6; Еф. 6:4; ІСол. 4:10-12).
Штучне переривання вагітності (аборт) розглядається як вбивство і засуджується як навмисний гріх (1Кор. 5:11; Пс. 138:13, 16).
Ми визнаємо, що людина, яка навернулася до Бога, повинна привести свої шлюбні стосунки у відповідність зі Словом Божим, а саме:
• якщо на момент покаяння вона була розлучена, то повинна примиритися і при наявності такої можливості відновити сім’ю (Мт 3:8; Рим. 12:18);
• якщо на момент покаяння вона була у повторному шлюбі, то не повинна розлучатися (1 Кор. 7:12-17; 7:24);
• у випадку, коли на момент покаяння людина була у незаконному шлюбі, вона повинна його узаконити (1 Пет. 2:13).

Свобода християнина та свобода совісті
Ми визнаємо, що свобода християнина — це свобода від рабства гріха і смерті (Рим. 6:17-18, 22-23; Гол. 5:1; Ін 5:24).
Ми віримо, що свобода християнина не є приводом догоджати тілу та прикривати лихе, а також спокушати немічного у вірі (1Пет. 2:16; Гол. 5:13; 1Кор. 6:12; 8:9; 10:23-24). Тому ми:
• повністю утримуємося від вживання напоїв, що містять алкоголь, від паління тютюну, наркотиків та лихослів’я (1Кор. 3:16-17; 6:10; Гол. 5:19-21; Кол. 3:8);
• утримуємося від задушенини, крові та ідольських жертв (Дії 15:29). Під ідольськими жертвами ми розуміємо все, над чим були здійснені заклинання, шептання, будь-яке ворожіння та гадання;
• в одязі ми дотримуємося євангельського принципу: «як належить святим», що відповідає прийнятим стандартам і культурним нормам одягу тієї місцевості, де мешкає християнин (1Тим. 2:9-10; Титу 2:3).
Під свободою совісті ми розуміємо свободу християнина робити вибір (Ін 6:67).
Ми віримо, що ніхто не має права примусити людину вірити чи не вірити у Бога, виконувати чи не виконувати Його волю, служити Богу чи не служити Йому (Дії 4:18-20; Фил. 3:7; 1 Пет. 5:1-3; 2 Кор. 9:7), і на цій підставі ми не практикуємо хрещення немовлят.

Ставлення до держави та громадські обов’язки
Ми віримо, що «всяка влада від Бога» для захисту добрих та покарання злих (Рим. 13:1-2).
Ми віримо, що Церква Христа не від світу цього (Ін 18:36). Церква, визнаючи своєю Головою Христа, за своєю сутністю не може і не повинна бути під керівницт¬вом світської влади; тим більше вона не може і не повинна сама мати світську владу і не може діяти в її дусі та її методами (Мт 20:25-28; Лк 12:13-14).
Ми визнаємо, що Господь наказує нам молитися за правителів, щоб на землі був мир та правосуддя (Єр. 29:7; 1Тим. 2:1-3; Лк 3:12-14).
Ми визнаємо, що християнин повинен бути зразковим громадянином своєї країни та коритися владі «не тільки ради страху кари, але й ради сумління» (Рим. 13:5-7; 1Пет. 2:13-17). Якщо вимоги влади обмежують свободу виконання Божих наказів, ми залишаємо за собою право чинити так, як вчить нас Слово Боже (Мт 22:21; Дії 5:29).
Ми визнаємо, що християни, як громадяни, можуть брати участь в уряді, у виборних органах та громадських організаціях, якщо їхня діяльність не розбігається з принципами Євангелія. Ця участь не повинна бути від імені церкви, вона є власною ініціативою особистості (Рим. 16:23; Фил. 4:22).

Християнин і добрі вчинки
Ми визнаємо, що християни зобов’язані через благочестиве життя та молитву сприяти пануванню добра, свободи, справедливості та миру для всіх людей (Рим. 12:17-21; 14:19; 1Кор. 7:21; Фил. 4:8; Євр. 12:14).
Ми віримо, що Бог створив людину для добрих вчинків, які є:
• висловленням подяки Богу за здійснене і подароване спасіння (1Кор. 10:31; Кол. 3:17);
• засобом для сповіщання людям любові Божої (Мт 5:16);
• ознакою живої віри (Як. 2:17).
Ми визнаємо, що християнин повинен працювати, створюючи корисне своїми руками (Еф. 4:28; 2Сол. 3:6-13). Сфера діяльності християнина — це справа його сумління, проте вона не повинна містити насильства та обману (Лк 3:12-14; Мих. 6:8; Мал. 3:5; Як. 5:4).

Принципи християнського служіння

Ми віримо, що Ісус Христос збудував на нашій землі Свою Церкву (Мт 16:18). Церква є:
• ДІМ БОЖИЙ (Євр. 3:6), ХРАМ (Еф. 2:21), ОСЕЛЯ Бога на землі (Еф. 2:22). Характерним для Церкви як будівлі є міцність, чистота та порядок (1Кор. 14:33-40);
• НАРОД БОЖИЙ (Єз. 34:31; Ін 10:11; 1Пет. 2:9-10). Характерним для Церкви як народу є дисципліна (Ін 10:5) і зростання (Ін 17:20);
• ТІЛО ХРИСТА (1Кор. 12:12-31; Кол. 2:19; Еф. 1:21-22). Характерним для Церкви як тіла є єдність (Ін 17:21), здоров’я (Титу 1:13) і ріст (Еф. 4:13; Кол. 2:19);
• НАРЕЧЕНА ХРИСТА (2Кор. 11:2; Еф. 5:27). Характерними для Церкви як для нареченої є покора (Еф. 5:24), приготування (Об. 19:7) і очікування (Мт 25:6,13).
• СТОВП І ПІДВАЛИНА ПРАВДИ (1Тим. 3:15). Характерним для Церкви як стовпа і підвалини правди є збереження, ствердження та проголошення у світі Божої Правди.
Для досягнення цих важливих цілей, для виконання цієї багатогранної праці Бог запровадив у Церкві Свій божественний порядок і ставить Своїх служителів. 


Служителі Церкві

Ми визнаємо, що Господь ставить на служіння у Церкві відповідних служителів (Еф. 4:11-12; 1Кор. 12:28):
Пасторів (пресвітерів)
Господь посилає «бажання служіння» (1Тим. 3:1) та відповідні дари (1Тим. 3:2-7). Церква, визнаючи їх, на основі вимог Слова Божого вибирає для служіння. Після успішного випробування (1Тим. 3:10), терміном до одного року, вони посвячуються на служіння через молитву церкви і покладання рук старших служителів за принципом «більший меншого благословляє» (Євр. 7:7).
До кола прав і обов’язків пастора (пресвітера) входить:
• виконувати священнодії (хрещення, Вечерю Господню, молитви молодими, що вступають у брак, над дітьми, молитву з єлеєпомазанням над хворими, похорон, рукопокладення, посвячення домів молитви та інше);
• навчати здорової науки (Титу 2:1)
• дисциплінувати (2Тим. 4:2-4);
• пильнувати і пасти (Дії 20:28);
• підтримувати немічних (Дії 20:35);
• піклуватися про кожного (1Сол. 2:7 );
• подавати церкві взірець (1Пет. 5:2-3; 1Тим. 4:12 );
• головувати на членських зібраннях і виконувати їхні рішення (Дії 15:7, 13).
Зразком для кожного пастора у його служінні у Церкві є Ісус Христос — Пастир Добрий (Ін 10:11; 13:15,17; Євр. 12:2; 1Пет. 5:4).
дияконів
яких обирає Церква з-поміж братів (Дії 6:3), особисті якості яких відповідають вимогам Святого Писання (Дії 6:3; 1Тим. 3:8-12). Після успішного закін¬чення випробування (1Тим. 3:10) служителі звершують у Церкві молитву посвячення із покладанням рук (Дії 6:6).
Служіння диякона (за визначенням апостолів — Дії 6:2) — це служіння «при столах»:
• «стіл матеріальних потреб» передбачає:
— збирання добровільних пожертвувань (1Кор. 16:1-4);
— роздавання щоденних потреб (Дії 4:35);
— турбота про вдів, сиріт, хворих (Гал. 6:10).
• «стіл Вечері Господньої»
— готувати хліб і вино та накривати стіл (Лк 22:8-9);
— допомагати пастору у звершенні Спомину у Церкві, розносячи хліб і вино;
— звершувати Спомин по домівках;
— за дорученням пресвітера церкви звершувати інші духовні треби.
учителів (проповідників)
Проповідники та вчителі — це власне ті люди, які покликані проповідувати і навчати на богослужіннях (1Тим. 4:13; 2Тим. 4:2). Вони повинні бути обізнані у вченні Святого Писання (2Тим. 3:15) і самі триматися здорової науки (1Тим. 4:16 ).
Що ж стосується євангельської чистоти їхніх повчань, вони знаходяться у повній залежності від братерської ради та всієї церкви (Мт 7:15; Кол. 2:8; 1Ін 4:1; Об. 2:2).
У випадку відхилення проповідника від євангельського вчення, він повинен бути відсторонений від служіння (Гал. 1:8; Рим. 16:17-18; 1Тим. 6:3-5).
благовісників (місіонерів)
Для виконання духовної праці у Своїй Церкві Христос ставить пасторів, дияконів, вчителів (проповідників). А для виконання духовної праці поза Церквою — поширення Царства Божого до «краю землі» Христос посилає Своїх послів — благовісників (місіонерів) — Ін 20:21.
Істинних місіонерів колись і сьогодні:
• кличе Господь через Церкву: «Відділіть Мені Варнаву та Савла на справу, до якої покликав Я їх!» (Дії 13:1-2);
• посилає Церква з постом, молитвою та благословінням (Дії 13:3);
• веде Дух Святий: «Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли...» (Дії 13:4);
• закінчивши справу, повертаються до Церкви, «звідки були благодаті Божій віддані на діло...» (Дії 14:26);
• звітують Церкві «... як багато вчинив Господь із ними і що відкрив двері віри поганам» (Дії 14:27);
Отже,
правдиві Христові місіонери завжди посилаються Церквою з постом і молитвою, працюють із благословенням церкви і для церкви або ж для відкриття нової церкви.

Права та обов’язки членів Церкви

Права:
Ми визнаємо, що кожен член Церкви Христової має певні права:
• брати участь у Вечері Господній — «Це робіть на Спомин про Мене» — Лк 22:19-20;
• любити за прикладом Ісуса Христа — «Я власне життя віддаю... Ніхто в мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його...» — Ін 10:17-18; 17:19;
• брати участь у членських зібраннях;
• бути обраним на служіння — «виберіть з-поміж себе...» — Дії 6:3;
• духовно зростати — «ростіть у благодаті та пізнанні Господа...» — 2Пет. 3:18;
• бути дітьми Божими — «дано владу дітьми Божими статися...» — Ін 1:12-13; 1н 3:1-2;
• вірити і страждати — «бо вчинено вам... не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього» Фил. 1:29.
Обов’язки:
Ми визнаємо, що на кожного члена Церкви покладаються певні обов’язки:
• читати Слово Боже: «Дослідіть-но Писання» — Ін 5:39;
• щиро, нелицемірно любити один одного: «Любіть один одного...» – Ін 13:34-35; 1Ін 4:7; 1Пет. 1:22. Це любов – як обов’язок;
• молитися: «Просіть, і дано буде вам» – Лк 11:9; Мт 18:19;
• жити інтересами Церкви: «Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!» Рим. 12:15;
• відвідувати зібрання: «Не залишаймо збору свого» – Євр. 10:25;
• брати участь у матеріальному служінні: «Беріть участь у потребах святих» – Рим. 12:13;
• виконувати заповіді Господні: «...заповіді Мої зберігайте» – Ін 14:15;
• служити один одному: «Служіть один одному тим даром, якого отримав» — 1Пет. 4:10; Гал. 6:2;
• жити згідно з Христовим Євангелієм: «Нехай світить ваше світло перед людьми...» – Мт 5:16; Фил. 1:27; Еф. 5:2.8; Кол. 4:5; 1Пет. 2:12;
• поважати служителів: «..Нехай будуть наді¬лені подвійною честю...» — 1Тим. 5:17;
• акуратно вести особисте життя: «Поводьтеся так, як поводився Він» — 1Ін 2:6;
• смиренно приймати докори, настанови, пока¬рання: «Слухайтеся ваших наставників і коріться їм...» — Євр. 13:17; 1Пет. 5:5.

Церковна дисципліна

Ми визнаємо, що церковна дисципліна базується на трьох підвалинах:
Виховання
«…Щоб знав, як поводитись у Божому домі...» — 1Тим. 3:15.
Досягається :
• проповідями «Проповідуй Слово» — 2Тим. 4:2; 2Тим. 3:16-17;
• виховними бесідами «Допоминайся вчасно-невчас¬но" — 2Тим. 4:2;
• навчанням «Наказуй оце та навчай!" — 1Тим.4:11-13.
Упорядкування
«...Напоумляйте непорядних, потішайте малодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть! " — 1Сол. 5:14.
Засоби:
• докори — «докоряй» — 2Тим. 4:2;
• картання — «картай перед усіма» —1Тим. 5:20;
• заборону — «забороняй» — 2Тим. 4:2;
• переконання — «переконуй з терпеливістю та наукою» — 2Тим. 4:2.
Дисциплінування
«...Покарати ми готові всякий непослух...» — 2Кор. 10:6.
Засоби:
• замітка – «зауважте такого» – 2Сол. 3:14;
• виключення — «вилучіть з-поміж себе...» — 1Кор. 5:11-13.
Замітка у Церкві передбачена для тих членів, які допустили конкретні прогріхи і не піддаються заходам виховання та впорядкування. Термін замітки може бути декілька місяців, протягом якого людина повинна усвідомити свою провину, впокоритись і покаятись. Під час перебування на зауваженні вона позбавляється права участі у Вечері Господній і членських зібраннях. Слово Боже радить таку людину «не мати за неприятеля, але напоумляти, як брата...» — 2Сол. З:15.
У випадку покаяння замітка знімається, а у випадку непокори — особа підлягає виключенню (Як. 4:6).
Виключення із членів Церкви застосовується до тих членів, які вчинили явні гріхи:
• відпали від віри (1Тим. 5:8; 2 Кор. 6:14-15);
• вчинили гріх блуду чи перелюбу (Євр. 13:4);
• захопились єретичними науками (Титу 3:10);
• за розділення (Рим. 16:17-18);
• впертість і непокора у час замітки (1Кор. 5:13).
Виключена людина позбувається всіх прав члена Церкви, а також публічної молитви у богослужінні, крім молитви покаяння. Повторне прийняття (відновлення) виключеного у члени Церкви можливе при наявності покаяння та визнання своєї провини перед Церквою (2 Кор. 2:6,11), а також при відповідних змінах у вчинках («принесення достойних плодів покаяння») (Мт 3:8).
Усе це робиться з метою виправлення і з турботою про спасіння його душі.

Ставлення до прогріхів брата

Ми дотримуємося біблійного порядку та послідовності:
Коли бачиш брата свого, що грішить гріхом не на смерть... — 1Ін 5:16
• молися за нього
Коли прогрішиться проти тебе твій брат... — Мт 18:15-17
• вкажи йому наодинці, якщо не послухає —
• скажи при свідках, якщо не послухає —
• скажи Церкві, якщо не послухає —
• хай буде, «як поганин і митник», з яким не спілкуватись і не вітатись (2Ін 1:10).

Молитва

Ми визнаємо, що молитва — це спосіб звернення до Бога з усіма потребами, подяками та бажаннями (1Тим. 2:1-2).
Молитва— це запашність для Бога (Вих. 30:34-38; Пс. 140:2).
Вона повинна звершуватись:
• в ім’я Ісуса Христа — Ін 16:23-24; 14:13-14; Еф. 5:20;
• із вірою — Мр 11:24; Як. 1:6-7;
• у мирі з усіма — Мр 5:23-25; Мр 11:25-26;
• по волі Божій — Лк 22-42.
Молитися можна не залежно від обставин, у будь-якому місці та положенні тіла:
• на колінах — Лк 22:41; Еф. 3:14;
• стоячи — Ін 11:41;
• сидячи — Дії 16:24-25;
• лежачи — 2Цар. 20:2;
• у безвиході — Йони 2:2; Лк 23:33-34.
На богослужіннях молитви звершуються переважно на колінах (Дії 20:36) і стоячи.
Молитися можна
• наодинці (Мт 6:6; Дії 10:9)
• спільно (Дії 1:14; 4:24),
• розумом (1Кор. 14:15; Лк 18:41)
• духом (Рим. 8:26; Лк 10:21).
Особливі молитви звершує священнослужитель при виконанні ним священнодій:
• Спомин смерті Господньої (Мт 26:26-28);
• молитва благословіння дітей (Лк 2:28; Мр 10:16);
• молитва над хворими (Як. 5:14-16).
• рукопокладання (служителів, нових членів, моло¬дої пари);
• посвячення домів молитви.
Молитва Господня «Отче наш» є зразком молитви, яку Ісус Христос залишив Своїм послідовникам (Мт 6:9-13).

Піст

Ми визнаємо, що піст не є засобом покорити Бога, а виявом покори перед Богом (2Хр. 7:14) і засобом особистого очищення.
Правдивий піст супроводжується:
• належним приготуванням — Іс. 58:3-7;
• читанням Слова Божого — Єр. 36:9-10;
• молитвою — Дан. 9:3-8;
• визнанням гріхів — Неєм. 9:1-2; Йони 3:8;
• наверненням — Йоіля 2:12-13;
• добровільним утриманням:
- від їжі — Йони 3:7; Лк 4:2;
- від статевих стосунків — 2Кор. 7:5.
Піст повинен мати конкретну мету — Йони 3:5; Мт 17:21.
Постити можна:
• індивідуально — Лк 2:37;
• групами — Мр 2:18;
• Церквою — Дії 13:1-2;
• усім народом — Суд. 20:26; Йоіля 1:14.

Матеріальне служіння

Матеріальне служіння є важливою часткою життя християнина, а також його служінням Богові, Церкві, людям.
Мотиви для матеріального служіння:
• приклад Ісуса Христа (Мр 10:45): усе життя Ісуса Христа відзначалося даванням, і християнин повинен наслідувати це;
• любов (1Кор. 13:3) і відповідальність (Мт 28:19-20) є основними чинниками в матеріальному служінні
• бажання прославити Бога (Кол. 3:17) та послужити ближнім — це основний мотив давання
• вдячність Богові — Мт 5:45; Як. 1:17.
Способи матеріального служіння: жертвувати
• найперше самих себе — 2Кор. 8:5
• добровільно та щиро — 2Кор. 8:2; 9:5, 11; Лк 21:3-4;
• пропорційно та систематично — 1Кор. 16:2; 2Кор. 8:12;
• невимушено та смиренно — Мт 6:1-4; 25:31-46.
Зразки матеріального служіння:
• як акт поклоніння і служіння Богові — Бут. 4:4; Повт. Зак. 26:1-11; Фил. 4:11-18;
• як вияв власного зобов’язання перед Богом — Бут. 4:4; Суд. 11:30-31; 1Сам. 1:11.
• пропорційне давання:
- десятина — Бут. 14:20;
- вдовина лепта — усе, що маєш: Мр 12:42-44;
- згідно з матеріальними статками — 1Кор. 16:2; 2Кор. 8:12;
• гостинність — Дії 2:46; 9:43; 10:6; 16:34; 18:2; 21:8-16;
• турбота про власну родину — 1Тим. 5:8;
• турбота про нужденних — Гал. 2:10; 6:10
• регулярне «Першого дня в тижні нехай кожен з вас відкладає в себе та зберігає, скільки має змоги..." 1Кор. 16:2
• спільне — «кожен із вас»;
• приготоване — «нехай відкладає собі та збирає»;
• відповідно до того, «як ведеться кожному».

Категорія: Наше віровчення | Додав: StRing (13.03.2010)
Переглядів: 2028 | Рейтинг: 2.7/3
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Богослужіння:
неділя з 10.00
неділя з 18.00
п'ятниця з 19.00
Слово для тебе
Останні статті
[02.12.2011]
Різдвуємо разом!
[04.03.2011]
10 причин почему люди не ходят в церковь.
[11.01.2011]
Служіння групи милосердя
Нове на форумі
  • Особисті молитовні потреби (37)
  • Християнська поезія з книги "Хвала Творцю" (0)
  • Що ви знаєте про кальвінізм та армініанство? (228)
  • Вітаємо один одного! (73)
  • Останнє відео
    [25.01.2013][Відео проповіді]
    Різдво
    [30.03.2012][Відео проповіді]
    Дорогоцінне з нікчемного
    [24.03.2011][Відео проповіді]
    Який є Бог
    Останні фотографії

    Copyright StRing © 2019 |